Vesper Reverie

«Темний, спокусливий фруктово-квітковий аромат, що поєднує стиглі фрукти, насичені квіти та теплі амброві дерева.»
Спокій. Сила. Впевненість.

Деякі присмерки минають, ледь торкнувшись шкіри. Інші — огортають, занурюючи в солодку, глибоку омріяну тишу. Vesper Reverie — це саме той момент між світлом і ніччю, коли соковиті плоди сплітаються з благородними квітами, поступово занурюючись у тепле амброве дерево, ніби день віддає останній подих і входить у спокій обіймів ночі.

Аромат розкривається, мов сад у присмерку: яскравий, але врівноважений, сповнений тиші й краси. Перший подих — це вибух стиглої смородини, персика, манго та яблука, плоди, що дозріли під згасаючим сонцем та набули глибини завдяки нотам зеленого чаю. У серці — квіткова симфонія: пристрасть гібіскуса, ніжність конвалії, тепла спокуса жасмину та оксамитова магнолія.

Коли мрія затримується, шлейф поглиблюється: ваніль і цукрова тростина тануть у насичених акордах удового дерева, амбри та мускусу, залишаючи після себе тонку загадку.

Vesper Reverie — це сон, що тримається за край сутінків; аромат глибокої привабливості, у якому фрукти й квіти повільно розчиняються у вечірньому світлі.

У стародавньому Римі у Віллі Лівії існував сад, створений не з квітів, а з фарб. Панорамні фрески оживлювали гранатові дерева, мирт і маки — вічне цвітіння, поза часом. Це був Сад Уяви, де природа жила поза змінами сезонів, а світло переходило в сон.

Vesper Reverie черпає натхнення в цій уявній вечірній тиші: у миті, коли плід сяє в останніх променях, а повітря сповнюється прихованою обіцянкою. Розкішне поєднання соковитих фруктів, глибоких квітів і оксамитових дерев створює образ сутінків — мрії, народженої давньою красою та огорнутої нічною загадковістю.